Регистрация    Войти
Авторизация

Інтерв'ю Тимчасового повіреного у справах України в РХ Юрія Лисенка для газети "Novi list" під назвою "Невизнання очевидних фактів як гібридний винахід Кремля"

загрузка...
Інтерв'ю Тимчасового повіреного у справах України в РХ Юрія Лисенка для газети "Novi list" під назвою "Невизнання очевидних фактів як гібридний винахід Кремля"

«Новий лист» 25 червня опублікував велике інтерв’ю російського посла в Республіці Хорватія Анвара Азімова під дивною назвою «В Україні немає потреби у робочих групах, які пропонує Пленкович». Назва дивна вже тому, що посол Росії раптом вирішує про потреби України, держави, яка насправді бореться проти російської агресії. А доволі дивним є й те, що посол наважується читати лекції прем’єру країни свого перебування.

Інтерв’ю є особливим і за концентрацією свідомих та очевидних неправд, які належать до найбільш монстроподібних перлів російської інформаційної війни. Оскільки більшість цих «перлів» безпосередньо стосується моєї держави України, я завдам собі праці заперечити принаймні найбільші з них. Втім, давайте по порядку.

«Коли мова йде про Крим, немає ніякої анексії, немає ніякої окупації… У Криму відбувся референдум, і майже 96% виборців проголосувало за повернення назад до Російської Федерації».

Питання Криму

Посол повторює застарілу російську пропагандистську пісеньку з 2014 року. Проте, в 2015 році на святкуванні річниці анексії Криму сам Володимир Путін в переможницькій ейфорії зізнався, що «зелені чоловічки» без розпізнавальних знаків на уніформах, які зайняли державні будівлі в Криму, насправді були військовими російської армії. Референдум відбувся вже після окупації під прицілами російських автоматів, тобто є абсолютно недійсним. Вже не говоримо про те, що він був би недійсним у будь-якому випадку, оскільки російська національна меншина не має права голосувати про приєднання частини української території до Росії, так само як, скажімо, й Серби з так званої Республіки Сербської Країни не мали права ділити хорватську землю. Відповідно й Росія, якби вона притримувалась міжнародних норм, в жодному разі не мала права прийняти Крим в свій склад. Тобто, є і окупація, і анексія.

«Ви знаєте що Крим століттями був частиною Росії… Наша позиція – Крим повернувся до своєї батьківщини».

Брехливий міф про те, що Крим «завжди був російським», на жаль, глибоко вкоренився в свідомість багатьох людей у світі. Насправді Крим століттями був державою Кримських Татар, які є єдиним автохтонним народом півострова, які єдині можуть вирішувати його долю, і які однозначно на українській стороні. Росія військовою силою зайняла Крим тільки в 1783 році, десь в той же час вона загарбала і частину Польщі, Фінляндію і країни Балтики. За російською логікою, і ці держави одного дня могли б «повернутися назад своїй батьківщині». Спроба «повернення» України відбувається саме зараз на ваших очах, і вона вже забрала 10 тисяч життів українців.

«Росія не окуповувала жодної частини української території на Донбасі, там немає російських військ».

Росія – єдина країна у всьому світі, яка вперто заперечує присутність своїх військ на українському Донбасі. Таке зверхнє і нахабне невизнання очевидних фактів є одним з гібридних винаходів Кремля. Його не турбує те, що всі знають, що це брехня. Головне – не визнати офіційного статусу агресора і окупанта. Правду кажучи, це мало допомагає, і санкції проти Росії впроваджені саме тому, що міжнародна спільнота повністю впевнена: на Донбасі головну роль грає російська армія.

Якраз в день виходу інтерв’ю посла на Донбасі була затримана група диверсантів. Її командир російський офіцер Александр Щерба загинув, а в одного з затриманих воєнних Віктора Агєєва була знайдена воєнна книжка, де чітко пише, що він – капрал регулярної російської армії.

Проблемні порівняння

В принципі, українській стороні відомі всі імена російських генералів і офіцерів, які керують окупаційними силами на українській території, як і тих, які керують з Москви, відомі також і всі російські військові одиниці, які діяли і діють на Донбасі. Цією інформацією обмінюємося з нашими західними партнерами. Зараз на Донбасі нараховується 2900 осіб регулярних військ. Крім того, тут і 37 тисяч найманців, з яких 75 відсотків прибули з Росії, а інші – місцеві колаборанти.

Посол Азімов у інтерв’ю все ж таки погоджується з тим, що на Донбасі воюють російські добровольці, але порівнює їх з хорватськими добровольцями, які воюють на українській стороні. Однак це порівняння дуже сумнівне, бо хорватів в українських військах є не більше двадцяти осіб, і кожен з них прийшов туди сам, без організованої допомоги української чи хорватської держави. А російських добровольців є 30 тисяч осіб. Більша частина з них – кадрові військові, які фіктивно звільнені з регулярних військ. Таких «добровольців» у Росії формують у загони, озброюють і перекидають через український кордон. Таким чином, це справжні окупаційні війська, лише в дещо гібридних камуфляжах.

«Найважливішим є сконцентруватися на імплементації Мінських домовленостей. Це є передусім завданням Київської влади».

Київ прагне реалізувати всі домовленості за угодою, бо це і є мирна реінтеграція окупованих територій, про яку говорив Прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович. Проте Росія й досі не виконала два основні безпекові зобов’язання, без яких неможливо рухатися далі – не відкликала своїх військ і техніки, і кожного дня по 50 – 70 разів порушує режим тиші. Майже кожного дня гине декілька наших військових і цивільних осіб. Таким чином, Росія, побоюючись тиску міжнародної спільноти, обрала тактику тліючої війни, яка непомітно забирає сотні жертв. У цьому контексті заява посла Азімова про те, що «Росія цінує позицію Хорватії, яка є такою ж, як і наша, щодо поваги територіальної цілісності України, і в цьому маємо однаковий підхід» насправді є неперевершеним цинізмом і лицемірством.

Всі ниточки тримає Москва

«Друга сторона (з якою Києву треба було б домовлятися про реалізацію Мінських домовленостей) є влада на Донбасі, вони захисники».

Так звана «влада» склепаних Росією «Донецької і Луганської республік» не є ніякою стороною, а лише маріонетками Москви без прав і можливостей будь-що вирішувати. Москва тримає всі нитки і приймає всі рішення, призначає і звільняє «лідерів», направляє бійців, військову техніку і озброєння і повністю фінансує свої псевдодержави, а російські генерали і офіцери виконують функції командувачів військ. Тож справжньою стороною конфлікту є Росія, вона є агресором і окупантом, а значить вона повинна відповідати за всі свої злочини. А місцеві посіпаки навіть не заслуговують називатися «повстанцями» чи «сепаратистами», вони є звичайними колаборантами. Шокує те, що Анвар Азімов цих зрадників називає святим для хорватів словом «захисники». Думаю, що для захисників це справжня образа.

Загалом, все інтерв’ю пана посла, у якому міститься безліч відкритих і очевидних безглуздостей, є демонстрацією образи і неповаги до хорватської громадськості.

Тимчасовий повірений у

справах України в Хорватії Юрій Лисенко

Повідомляє офіційний сайт Міністерства закордонних справ України www.mfa.gov.ua




Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.